Одесити — життєрадісні люди з відмінним почуттям гумору, які вміють викрутитися з будь-якої ситуації і спритно відповісти навіть на самий каверзне питання.

Social.org.ua пропонує повчитися у жителів знаменитого міста їх таланту обходити гострі кути і зберігати оптимізм, що б не трапилося.

• — Сара Абрамівна, як ваш головний біль?
  — Ой, пішов грати в карти.

• — Дядько Ізя, — каже Семочко, — велике спасибі за ту трубу, що ви мені подарували. Такий дорогий подарунок!
  — Та, дурниця! Чого там дорогого? 60 копійок.
  — Але зате мама і тато щовечора дають мені 3 рубля, щоб я не дудел.

• — П'ять сумок тягнеш, Софочка! І шо ти на Привозі прикупила?
  — 20 кіло не вашої справи!

• СМС-листування одеситів: «Яків Соломонович, таки не можу знайти ваш номер телефону, передзвоніть мені!»
  Відповідь СМС: «Натан Миколайович, я теж не можу знайти ваш номер, шо будемо робити?»

• — Сема, що племіннику на день народження подаруємо?
  — А давай подаруємо йому бабу гумову!
  — Ти з глузду з'їхав! Він же такий інтелігентний хлопчик!
  — А ми їй окуляри одягнемо...

• З тролейбуса виходить приїжджий і питає першого зустрічного:
  — А де ваша знаменита Дерибасівська?
  — Так вам ще чотири зупинки потрібно було проїхати!
  — А в тролейбусі мені сказали зараз виходити...
  — Вибачте, а ви стояли або сиділи?

• Батько перевіряє щоденник сина:
  — Так, фізика — 2... Циля, ти чуєш? Фізика — 2! Так, математика — 2... Циля, чуєш? Математика — 2! Так, спів — 5... Циля, ти чуєш? Він ще й співає!

• — Все, Софочка! Завтра таки кардинально міняю своє життя!
  — Та ти шо, Моня, уляжешься на телевізор і станеш дивитися на диван?!

• — Бажання, на які не вистачає грошей, називаються мрією, Троянда.
  — Тю! А я-то думаю, шо ти, Сема, так мрійливо дивишся на місцевих дівок!

• — Сонечко, ти таки знаєш, шо таке писк моди?
  — Писк моди — це звук, який видає Моня, коли бачить цінник на модної речі...

• Злива. Стук у двері. Абрам відкриває, а там теща стоїть. Він
  каже їй:
  — Шо ви, мамо, в таку погоду на вулиці робите? Ідіть додому!

• — Тітко Сара, можна я залишу у вас іграшки на час?
  — А шо сталося, Семочко?
  — Так братика з пологового будинку привезли. Невідомо ще, що за людина...

• — Я завжди кладу в кишеню записку з адресою на той випадок, щоб мене, смертельно п'яного, могли привезти додому.
  — І що ви пишете?
  — Париж, Монмартр.
  — Але ви таки живете в Одесі?
  — Так. Але вже два рази побував у Парижі.

• — Склянку води, будь ласка.
  — Із сиропом або без?
  — Без сиропу.
  — А без якого сиропу?

• — Шановний, а ви хто по національності?
  — А як ви здогадалися?

• — Сонечка запам'ятай, шо мужики таки гуляють не тому, шо вони пси і сволота, а тому, шо всі жінки прекрасні!

• — Хаимчик, я тобі не казала, шо ти в мене найкращий?
  — Ні!
  — Шо ж таке, а кому ж я вчора це говорила?

• Абрам на Привозі:
  — Скільки коштує ця риба?
  — 100 гривень.
  — Кошмар! А он та риба?
  — Півтора кошмару.

• — Моня, а хто такі ВІП-персони?
  — Ізя, таки я думаю, шо це ті, хто любить поВИПендриваться.

• — Підкажіть, що це за таке блаженство я зараз їв?
  — Наш шеф-кухар приготував під гранатово-коньячним соусом і морив п'ять годин добірний шматочок свинини...
  — Ой, а можна, я не питав?

• — Моня, поділяєш ти моя думка?
  — Так, люба, ще поділяю, аж на дві частини. Частину першу відкидаю повністю, а з другою таки не згоден — категорично!

• — Фіма! Якщо тебе таки зашлють у Сибір, я, звичайно ж, поїду з тобою! Але шубу треба купити заздалегідь!

Ілюстрація на превью: Валентин Губарев