Одесити — невиправні оптимісти. Вони знайдуть вихід з будь-якої, навіть самої заплутаною ситуації і ніколи не полізуть за словом в кишеню.

Social.org.ua не втомлюється захоплюватися приголомшливим почуттям гумору жителів цього південного міста.

— Трояндочка, ваші достоїнства і недоліки? Коротко.
— Мислю правильно! Але вголос.

— У вас можна зняти що-небудь зовсім близько до моря і недорого?
— Звичайно... Я вам в човні постелю.

— Фіма, як ви дивитеся на те, шобы випити?
— Пильно!

— Циля, давай домовимося: я кажу тобі, що це дуже смачно, а ти більше ніколи не готуєш.

В Одесі:
— Сара, ми одружені з тобою перший день, а ти вже сваришся!
— Але я таки чекала цього дня цілих два роки!

— Моня, прийдеш до мене на весілля?
— Так, чому б і ні...
— Відмінно, з нареченим питання вирішене!

Приходить Сара додому, бачить, Ізя акуратно відшкрябує шпалери. Сара радісно:
— Ізя, ти вирішив зробити ремонт?
— Ні, їду!

— Циля, дорогенька, вам купити що-небудь?
— Таки так!
— І що б ви хотіли?
— Поки не знаю, але... два!

На в'їзді в Одесу даішник зупиняє автомобіль:
— Чому порушуєте?
— Ой, я вас благаю... А ви таки ніби не раді?

— Ходив вчора на день народження до Кацманам. Було трішки скромно, але мило.
— Так? І шо подавали на стіл?
— Попільничку.

— Зяма, як поживаєте?
— Ох, Яша... Бувають дні, шо я голуб, а бувають — шо пам'ятник.

Софі вже самій набридло кричати на чоловіка, але тут він попросив її заспокоїтися.

— Соломон Абрамович, як ви себе почуваєте?
— Можеш не цікавитися, Моня, тебе все одно немає в заповіті.

— Трояндочка, ти що, захворіла?
— З чого ти взяла, Софочка?
— Від тебе вранці вийшов доктор!
— І шо? Коли від тебе вранці виходить полковник, я ж не кричу на весь двір, шо почалася війна!

Дві одеситки розмовляють про своїх дітей:
— Мій Сема мене ночами не турбує: як тільки починає плакати, я співаю йому колискову.
— Я раніше теж так робила, але сусіди сказали: «Роза, нехай краще дитина кричить».

Ілюстрація на превью: Любаров Володимир