Таке можна почути тільки в Одесі

Одеса — особливе місто. Тут живуть люди, які відповідають влучно і з гумором, знайдуть вихід з будь-якої ситуації і вже точно не полізуть за словом в кишеню.

Social.org.ua вважає, що в одеситів всім нам є чому повчитися.

  • Роза Львівна в аптеці.
    — А шо для чоловіка краще — валідол або валеріана?
    — А який діагноз?
    — Сумочка за сім тисяч!
  • — Прикинь, Сеня, сьогодні вранці іду, а назустріч — сам Жванецький!
    — Попросив Автограф?
    — Сеня, навіщо йому мій автограф?
  • — Моя Фіра вічно ниє: мені нема чого носити, мені нічого вдягти!
    — Ой, Боря! Я тебе благаю! Дай їй мішок картоплі, і нехай собі носить!
  • — Сара, я ж просив тебе погладити мій піджак!
    — Так я погладила.
    — Неправда! Тисяча як лежала у внутрішній кишені, так і лежить!
  • — Марк Самуїлович, ким Ви працюєте?
    — Випробувачем!
    — І що Ви відчуваєте?
    — Нестаток!
  • Боря читає книгу під назвою «Як стати господарем у домі». Натхненний, він біжить на кухню і тицяє в Люсю пальцем:
    — З цього моменту моє слово — закон! Увечері приготуєш мені розкішну вечерю, а потім зробиш ванну, щоб я міг розслабитися. Потерти мені спину і подаси халат. Потім зробиш мені масаж. І вгадай, хто потім буде мене одягати і причісувати?
    — Тю, а шо тут гадати — співробітник похоронного бюро!
  • За час сімейного життя словниковий запас слів Софи скоротився до закочування очей.
  • Дзвонить Рабинович в міліцію:
    — Алло, міліція! У мене вдома масові заворушення!
    — А що сталося?
    — Моя Сарочка розбушувалася!
    — Так які ж це масові заворушення?
    — О, ви не знаєте яка у неї маса...
  • — Абрамчик, а ти не боїшся мене, коли я без косметики?
    — Трояндочка, таки, якщо вже бути до кінця чесним, то я тебе і з косметикою побоююсь.
  • — Сара, ти уявляєш, Ізя у заповіті залишив 100 тисяч доларів тієї Циле, яка 40 років тому відмовилася за нього вийти заміж!
    — О, це я розумію — ПОДЯКА!
  • — Мойша, можна я поставлю тобі питання?
    — Який?
    — Коли ми нарешті підемо в кіно?
    — Не можна.
  • Йшов Рабинович по вулиці. Знайшов гроші. Порахував. Не вистачає!
  • — Ізя, як ми з тобою поїдемо додому?
    — Софочка, а як ти хочеш?
    — А як правильно сказати: «порш» або «порше»?
    — Дорога, таки правильно сказати: «тролейбус»!
  • — З моїм Моней абсолютно неможливо жити!
    — Ой, так розлучися!
    — Ще чого! Він зіпсував мені життя, а я його повинна ощасливити?!
  • — Софочка, ти завжди робиш міні нерви... Чому я повинен чекати тебе так довго?
    — Есик, я тебе благаю, ти шо не знаєш? Міні ж подобається бути такою довгоочікуваною!
  • — Ізя, що б ти сказав, якби зустрів жінку, яка була б ласкава, добра, ніжна і добре готувала б?
    — «Здрастуй, мамо».
  • — Абрам, а шо це Сарочку зовсім не чути?
    — Та вона зірвала голос, доводячи мені, шо вміє-таки мовчати...
  • Як кажуть у нас в Одесі: шоб ви так жили, як прибедняетесь!
  • Одеса. Приходить Моня в магазин повітряних кульок.
    — Я вчора у вас купив кульки, а вони виявилися браковані, заберіть їх назад.
    — А що так? Лопнули? Спустили?
    — Ні, вони мене не радують...