Вчителька історії Леслі Раш розповіла своїй подрузі Черіті Хатчінсон, як в її родині вже кілька поколінь прийнято розповідати правду про Санта-Клауса. А Черіті, у свою чергу, поділилася цією дивною традицією на своїй сторінці у фейсбуці, подавши ідею багатьом тисячам батьків. Адже коли дитина саме так дізнається правду, він зовсім не відчуває себе обдуреним, а, навпаки, усвідомлює, що готовий до більшого.

Social.org.ua надихнувся цією чудовою новорічною історією і хоче поділитися нею і з вами.

Коли дитині виповнюється 6-7 років і ви помічаєте, що він починає сумніватися в існування Санти, значить, час прийшов. Приведіть дитину в кафе і, коли сядете зі своїм замовленням за стіл, скажіть: «Я бачу, що ти сильно виріс. Ти став не тільки вище ростом, твоя душа і серце твоє стали більше». Тут варто згадати кілька прикладів хороших вчинків і правильних рішень дитини за минулі роки.

«Можливо, ти бачив, що деякі Санти — це переодягнені дорослі. А дехто каже, що Санти зовсім не існує. Це говорять ті, хто не готовий їм стати. Але я бачу, що ти готовий».

Запитайте у дитини, за що він любить Санту. За його шапку, яскраві сани, подарунки, дух свята? Нехай дитина чесно перераховує все, що прийде йому в голову. А ви поступово направляйте його від подарунків і солодощів до добрих вчинків і почуттю задоволення, коли ти робиш щось для інших безоплатно.

«Тепер ти готовий до своєї першої роботи в якості Санти», — скажете ви. Попросіть дитину вибрати кого-небудь: сусіда, листоноші, продавця в магазині, однокласників чи вчителя. Дитина повинна дізнатися, чого потребує цей чоловік. Але робити це потрібно непомітно і не розповідати, що ти Санта. Бути Сантою — означає робити щось безкорисливо.

Леслі розповіла історію, як її син став Сантою

© depositphotos

«Мій старший син вибрав одну жінку, яка живе на нашій вулиці. Вона була як типовий персонаж з деяких мультфільмів: навколо її будинку була огорожа, вона ніколи не підпускала до неї дітей і часто скаржилася на дитячі крики. Спостерігаючи за нею, мій син помітив, що вранці жінка виходила забирати пошту босоніж, тоді він вирішував, що їй потрібні тапочки.

Ми сходили в магазин, купили тапочки, він гарно запакував їх, а зверху зробив напис: „З Новим роком! Від Санти“. Потім увечері підкрався і поклав подарунок під двері. На наступний ранок ми помітили, як сусідка взяла подарунок, озирнулась і занесла його в будинок.

Через 2 дні мій син побачив, як вона вийшла забирати пошту в цих самих капцях. Його щастя не передати словами. Правда, довелося нагадати йому, що НІХТО не повинен знати, що він, Санта, інакше він перестане ним бути. А в наступні роки він вибирав вже кілька людей і для кожного підбирав унікальний подарунок. Коли підріс мій молодший син, старший сам поговорив з ним. І тепер вони обидва Санти».

А ви Санта?

Суть цієї історії в тому, що дитина не засмучується, коли дізнається, що його обманювали. Навпаки, він відчуває, що тепер він виріс і у нього нова відповідальність робити безоплатне, таємне добро. Неважливо, звідки ви. Ви можете називати себе Санта, Дід Мороз, Йоллупуккі, Пер-Ноель, Ноель Баба. Адже Санта — це не одна людина, а всі ми.