Наша мова розвивається і змінюється разом із часом: з'являються нові вирази, звичні слова застарівають або кардинально змінюють своє значення. Якщо б зараз від якого-небудь знайомого ми почули: «Ух ти, скільки у тебе жиру!» — то як мінімум би засмутились, а ось житель Стародавньої Русі від такої фрази прийшов би в захват.

Social.org.ua вирішив згадати споконвічне значення звичних слів і заглибився в словники. Виявилося, раніше навіть смертельно поранений воїн міг вважатися здоровим, а в ганьбі ще якихось 200 років тому не було нічого ганебного.

Покидьки

Покидьками зараз називають аморальних особистостей. Але перше, початкове значення цього слова — «залишки рідини на дні разом з опадами». В такому значенні слово зустрічається, наприклад, в романі Ф. М. Достоєвського «Ідіот»: «Генерал допив з пляшки останні покидьки, встав і пішов з кімнати, ступаючи дуже нетвердо».

Ганьба

Ганьбою приблизно до середини XIX століття називали видовище, те, що виставлено на огляд. Наприклад, у Е. А. Баратинським у вірші «Остання смерть» зустрічаємо: «Величний і сумний був ганьба пустельних вод, лісів, долин та гір». До речі, А. С. Пушкін був одним з перших, хто почав вживати це слово в сучасному значенні.

Жир

При слові «жир» сучасна людина може і кривитися, а ось житель Давньої Русі уявив би собі різні приємності, бо так раніше називали їжу, надлишок, розкіш. Жир ж як прошарок в організмі позначалася словом «тукъ» (звідси «огрядний»).

Дітям часто давали імена з коренем -жир-: Жирослав, Жировит, Нажир, Жирочка, так як це вважалося хорошою ознакою. Зараз сліди першорядного значення залишилися у приказці: «Не до жиру (не до розкоші) — бути б живу» і в сталому виразі «з жиру біситься».

Злодій

Слово «злодій» походить від дієслова «вьрати» («брехати»). Так ще в пушкінську епоху називали шахраїв і шахраїв. Приклад можна знайти в «Капітанської дочці» А. С. Пушкіна: «Комендант, знемагаючи від рани, зібрав останні сили і сказав твердим голосом: «Ти мені не государ, ти злодій і самозванець, чуєш ти!»

Дефіле

Що ви уявляєте, коли чуєте слово «дефіле»? Напевно, подіум, по якому проходять моделі в дизайнерському одязі? А от раніше (і навіть досі) так називали вузький прохід між горами, водними перепонами або ущелину.

Чинник

Зараз під словом «фактор» ми розуміємо причину, рушійну силу будь-якого процесу, яка визначає його характер, а в епоху Петра I так називали повіреного в справах, виконавця приватних доручень та керуючого технічною частиною друкарні. У своєму вже застарілому значенні слово зустрічається в листі А. С. Пушкіна до видавця: «Фактор пояснив їх веселість, зізнавшись йому, що складачі помирали зі сміху, набираючи його книгу».

Цілувати

Наші предки вживали слово «цілувати» найчастіше в значенні «вітати, схилятися». В одній з недавно знайдених грамот купець обговорює з компаньйоном можливі збитки: «А якщо зіпсуєш товар, нехай буде ні тобі, ні мені. І цілую тебе».

Мимра

Ще років сто тому слово «мимра» не мало негативного забарвлення, бо так називали похмурих, нудних людей. В такому значенні слово можна зустріти, наприклад, у нарисі Р. В. Успенського «Столична біднота»: «Він зробився раптом балакучим, навіть підсміювався над швачками, прикрикує їм з двору: „Гей, ви, кралі! Що зажурилися?“»

Бовдур

Складно сказати, коли саме слово «бовдур» стало образою. У Древній Русі так називали ідолів, статуї, грубо обтесаний обрубок дерева. До речі, слово досі використовується і у своєму першому значенні, наприклад, коли про невдалу стрижку ми говоримо «пошили в дурні», тобто підстригли нерівно, абияк.

Кричати

Що спільного у чоловіка, який голосно розмовляє, і у того, хто оре землю? Правильно, вони обидва кричать. Слово утворено від давньоруського «орати» — «орати, орывать землю». Приклад ми знайдемо у вірші Н. А. Некрасова «Коробейники»: «Тит — додому. Поля не ораны, будинок растаскан на клаптики, продала козулі, борони, і одежу, і верстати».

Гість

Слово «гість» колись мало зовсім інше значення: так називали чужинця, приїжджого купця. Звідси і словосполучення «гостинний двір». Приклад можна знайти в билині «Садко»: «У славному в Нове-граді був Садко-купець, багатий гість».

Ябеда

Ябедою або ябедником до XVI століття називали посадова особа, суддю. Приклад можна знайти в записках Р. В. Добриніна «Справжнє оповідання, або життя Гавриїла Добриніна, їм самим написане»: «А законоискусники в провінції хто? Два — в провінційній канцелярії секретаря, третій — протоколіст, а четвертий — відставний губернський секретар, славний у всій Білгородської та Орловській губерніях ябедник тодішніх часів, Іван Коробів».

Бидло

Зараз бидлом часто називають невихованих, духовно розвинених людей. Першорядне значення слова — «велика рогата худоба». У цьому значенні слово зустрічається ще в київському літописі: «У 1599 році і 1600 бидло поголовно мерло».

Похерити

Цілком невинне семинаристское слово «похерити» означало перекреслити, знищити, закреслити хрестом. Утворене воно було від назви літери «х», яка називалася «хер» (скорочення від «херувим»). Фразу можна знайти в романі Д. Л. Мордовцева «Цар і гетьман»: «Меншиков, взявши перо, відкинув слово „області“, та так старанно, що продрал папір».

Здоровий

Ви знали, що в Стародавній Русі навіть смертельно поранений воїн міг називатися здоровим, якщо вигравав битву? А все тому, що значення слова було іншим: «із гарного дерева, щасливий, успішний». Приклад можна знайти в Новгородської четвертої літописі: «І приидоша всі здорові, але ранени, а Иванъ Клекачевичь привезенъ з'явився з тої рани».

Ілюстратор Xenia Shalagina спеціально для Social.org.ua