Історія жінки, яка заради дітей не побоялася стати посміховиськом

Любляча мати готова заради своїх дітей на все. Мері Енн Вебстер (в заміжжі — Беван) належить до їх числа: вона не побоялася стати об'єктом для насмішок, виставивши свою нетипову зовнішність на загальний огляд. У неї була мета: у що б то не стало прогодувати дітей. Мері треба було пройти через образи, приниження і дивацтва глядачів, які хотіли подивитися на саму потворну жінку в світі».

Social.org.ua вразила доля цієї самовідданої і сміливої жінки, яка стала в якійсь мірі героїнею свого часу.

Непроста доля і мрії про жіноче щастя

Доля Мері спочатку була нічим не примітною. Вона народилася в Лондоні в багатодітній і небагатій родині. Їй довелося рано почати працювати — вона працювала медичною сестрою в госпіталі. В той час Марія була привабливою дівчиною, яка мріє про велику сім'ю. І це сталося: у 29 років вона вийшла заміж за Томаса Бевана, від якого згодом народила 4 дітей.

Незабаром у Мері почалися проблеми зі здоров'ям: загострилися мігрені, з'явилися болі в м'язах і суглобах. Лікарі не могли зрозуміти, що відбувається з її організмом. Сім'я вимагала уваги і турбот, тому жінці було не до себе, і вона крутилася як білка в колесі.

Раптово проявилася хвороба

Симптоми все більш явно проявлялися: подовжився череп, стали великими риси обличчя, руки — грубими, а жіночі форми почали поступово зникати. І з симпатичної молодої жінки місіс Беван перетворилася в щось віддалено її нагадує.

Хвороба, яка наздогнала Мері, називається акромегалія — нейроендокринні захворювання, пов'язане з надмірною виробленням гормону росту. Його надлишок призводить до надмірно високого росту, збільшення кісток, внутрішніх органів та м'яких тканин, що супроводжується головними, м'язовими болями. Акромегалія зазвичай виникає через доброякісної пухлини гіпофіза. У більшості виявлених випадків захворювання носить спадковий характер.

Сьогодні з цією недугою успішно борються лікарі, застосовуючи різні методи лікування. Але на самому початку ХХ століття у Мері Енн не було шансів на одужання. Кожен день жінка спостерігала, як вислизає її краса.

Сумнівний титул і перший грошовий виграш

До честі містера Бевана, він підтримував дружину в звалилося на неї горе і навіть не думав про те, щоб її залишити, але в долі були свої плани на цей рахунок. Після 11 років шлюбу місіс Беван овдовіла і залишилася одна з 4 дітьми практично без засобів до існування.

Після смерті чоловіка Марія бралася за будь-яку роботу, аби прогодувати своїх дітей. На хорошу роботу його не брали через відразливою зовнішністю. Люди на вулиці неоднозначно реагували на жінку: ображали, сміялися і зневажливо роздивлялися. Кожен вихід на вулицю був випробуванням.

Матеріальне становище сім'ї тільки погіршувався, і тоді Мері дізналася, що в Англії є конкурс на звання «самої потворної жінки». І вона зважилася на відчайдушний крок — прийняти у ньому участь. Головним призом була солідна сума грошей. Їй вдалося перемогти в цьому конкурсі, але в пресі одна за одною стали з'являтися принизливі статті, читати які було непросто.

Мері вдалося зробити неможливе по тим часам — перетворити своє нещастя в стабільний заробіток, нехай і складний в емоційному плані. До речі, подібний конкурс і зараз проводиться в Англії, тільки акцент робиться на гримасах.

Цирк та виступи під фрік-шоу

У 1920 році жінці надійшла пропозиція працювати в США в цирку та парку розваг «Дрімленд» на Коні-Айленді. Вона брала участь у виставах, де напоказ виставлялася її нетипова зовнішність. Мері доводилося виступати в яскравих нарядах, щоб ще більше підкреслити свою непривабливість і мужоподібність.

Крім неї в шоу брали участь і інші люди з особливостями зовнішності: жінка з бородою, карлики, велетні, сіамські близнюки — всі вони були своєрідними фриками, які виставлялися на потіху глядачам.

У той час публіці подобалися такі жорстокі забави, а місіс Беван була однією з найпопулярніших артисток в трупі. Хто знає, яких сил їй це коштувало, адже ще недавно вона була симпатичною жінкою, а тепер стала об'єктом насмішок і принижень. Але всі ці труднощі вона долала тільки заради своїх дітей.

Збереглося сімейне фото, на якому Мері зі своїми дітьми: старший син у матросці, молодший в костюмчику і дочки в скромних сукнях. В ті часи студійні фотосесії були рідкісними, у деяких їх було всього кілька за ціле життя. Можливо, цей факт свідчить про те, що Мері насамперед була люблячою, зворушливою і турботливою матір'ю, ніж цирковою артисткою під фрік-шоу.

До кінця своїх днів Мері Беван працювала в американському цирку. За життя їй довелося повернутися в Європу лише один раз: в 1925 році Мері відвідала Париж, куди її запросили для виступу на Всесвітній виставці.

На жаль, хворі на акромегалію рідко доживають до похилого віку. Мері померла в 1933 році у віці 59 років, заповівши своїм дітям, щоб вони поховали її на рідній землі, в Англії. Непроста доля люблячої матері, яка не зламалася під гнітом титулу «самої потворної жінки в світі» ще раз доводить, що дорогу здолає той, хто йде, сміливий, відчайдушний.

Звичайно, можна сказати, що у неї не було вибору, а це був єдиний шанс. Але ж вона скористалася цим шансом, не побоялася ризикнути і зробити свою хворобу джерелом доходу, забезпечивши себе й своїх дітей. Хто знає, як би склалася доля Мері, не будь у неї цієї хвороби і такої сили духу. Швидше за все, ми б нічого не знали про цю жінку.

Вразила вас доля місіс Беван?