Річард Фейнман — відомий фізик свого покоління, який брав участь у розробці атомної бомби в 1940-х роках і який отримав Нобелівську премію у 1965-му за роботу з квантової електродинаміки. Його почуття гумору не знало меж. Свою автобіографію автор назвав «Ви, звичайно, жартуєте, містер Фейнман!» Крім фізики, вчений захоплювався хімією, мікробіологією, грою на бонго, писав портрети, вивчав писемність індіанців майя. Як-то раз він навіть зламав сейфи Пентагону, підібравши правильний шифр.

Звичайно ж, поруч з такою людиною була кохана дружина — Арлін. Закохані були разом ще зі школи, проте серйозна хвороба забрала життя молодої жінки в 1945 році у віці 25 років. Майже через рік після трагедії Річард написав їй лист, який всюди носив з собою нерозпечатаним аж до своєї смерті в 1988 році.

Ми в Social.org.ua віримо у вічне кохання і сподіваємося, що лист все ж дійшла до свого адресата. У нашій статті ви побачите текст цілком (взято з книги Джеймса Глейка «Геній: життя і наука Річарда Фейнмана»).

© richard-feynman.net

«Дорога Арлін,
я обожнюю тебе, мила.

Я знаю, як тобі подобається це чути, але я пишу не тільки для того, щоб порадувати тебе. Я пишу тому, що це наповнює теплом все всередині мене. Я не писав тобі страшенно довго — майже два роки. Але я знаю, ти пробачиш мене, впертого прагматика. Я думав, немає ніякого сенсу писати тобі.
Але тепер, моя дорога дружина, я знаю, що повинен зробити те, що так довго відкладав і так часто робив у минулому. Я хочу сказати, що люблю тебе. Я хочу любити тебе. Я завжди буду любити тебе.

Розумом мені складно зрозуміти, що значить любити тебе, після того як ти померла, але я досі хочу оберігати тебе і піклуватися про тебе. І я хочу, щоб ти любила і піклувалася про мене. Я хочу обговорювати з тобою свої проблеми. Я хочу разом займатися різними справами. До цього моменту мені це і в голову не приходило. А адже ми могли б робити разом дуже багато: шити одяг, вчити китайську, купити кінопроектор. А зараз я можу це зробити? Немає. Я зовсім один без тебе. Ти була головним генератором ідей і натхненником всіх моїх божевільних пригод.

Коли ти хворіла, то думала, що не можеш дати мені того, чого я потребував, того, що тобі хотілося б мені дати. Не варто хвилюватися. В цьому не було ніякої потреби. Я завжди казав тобі, що дуже люблю тебе просто за те, що ти є. І зараз я розумію це як ніколи. Ти вже нічого не можеш мені дати, а я люблю тебе так сильно, що ніколи не зможу полюбити когось іншого. І я хочу, щоб так воно і було. Тому що навіть мертва ти набагато краще за всіх живих.

Я знаю, ти скажеш, що я дурний і що ти хочеш, щоб я був щасливий і не стояти у мене на шляху. Ти, напевно, здивуєшся, дізнавшись, що за ці два роки в мене навіть не було подружки (крім тебе, моя дорога). І ти нічого не можеш з цим зробити. І я не можу. Я нічого не розумію. Я зустрічав багатьох дівчат, серед них були дуже навіть милі, і я не хочу залишатися один, але через пару-трійку побачень я розумів, що вони для мене — порожнє місце. У мене є тільки ти. Ти справжня.

Моя дорога дружина, я обожнюю тебе.
Я люблю свою дружину. Моя дружина померла.

Річ

P. S.: Прости мене, будь ласка, за те, що не відправив тобі цей лист, — я не знаю твого нового адреси».

Фото на превью richard-feynman.net