У польській мові наголос завжди ставиться на передостанній склад, чеською, естонською, фінською та угорською — на перший. А в російській мові це річ непередбачувана, підступна, вільна і рухлива — справжня «угадайка». І тільки той, хто не ворожить, а точно знає, як правильно поставити наголос, ніколи не потрапить в халепу.

Ми в АdMe.ru згадали дошкульні слова, з якими на перший погляд все зрозуміло, але можуть виникнути труднощі.

«Ударяйте» дієслова правильно

1.

Для дієслів з односкладовим коренем в минулому часі діє загальне правило. У формі жіночого роду наголос буде падати на закінчення: проспала, чекала. Наявність приставки або постфикса -ся на наголос не впливає: відібрала, проспала, зачекалася. Так що в цьому випадку наголос має бути поставлено на останній склад.

2.

У дієсловах, утворених від імен прикметників, наголос найчастіше падає на -ить:
швидкий — прискорити, легкий — полегшити. Але слід запам'ятати, що дієслово «збурити», утворений від прикметника «злий», цьому правилу не підпорядковується.

3.

Щоб не помилятися в питанні, де правильно поставити наголос, можна згадати, що слово осведомишься пов'язано за змістом зі словом зведення. Наголос падає на Е у всіх формах дієслова, похідного причастя і дієприслівники. Але при вимові страдательного причастя «обізнаний», однокорінного іменника «обізнаність» ударним є голосний суфікса, як і в стислій формі дієприкметники чоловічого роду. В інших коротких формах причастя наголос постійно знаходиться на публічному закінчення.

4.

Здебільшого в дієсловах минулого часу зберігається наголос інфінітива: починати – починала. В цьому випадку спостерігається закономірність, коли у поворотному дієслові в минулому часі ударним стає останній склад: початися – почався, почалася, почалися. Для запам'ятовування наголос у цьому слові можна завчити таку фразу: "хмари Вранці завдавши, дощ до обіду почався".

5.

Хоча в словниках наводяться протилежні рекомендації, перевага все ж віддається варіанту з наголосом на перший склад: черпати.

6.

Наголос у цьому слові ставиться на другий склад. Причому в даному дієслові ударний склад зберігається у всіх видах і тимчасових формах. Хоча в розмовній мові вживаються різні варіанти вимови слова, наголос перескакує на букву "о" і навіть "і".

7.

У всіх особових формах дієслова ударним є гласний закінчення: щемим, щемите, щемлять.

8.

Наголос має бути поставлено на склад з літерою "а": найняли. У формі інфінітива ударним в цьому слові є другий склад, в жіночому роді ударним стає закінчення дієслова: найняла. А ось у формах чоловічого, середнього роду та множини наголос йде на перший склад. Ця тенденція простежується також у ряду дієслів (прийняти: прийняв, прийняв, прийняли - прийняла; зайняти: посів, зайняло, зайняли - посіла).

9.

Наголос має падати на останній склад: взявся. За аналогією з дієсловом "почався" наголос у формі минулого часу часто переходить на закінчення або суфікс: взятися – почав, почала заходилося, взялися.

10.

Всі сучасні словники наводять єдино правильну постановку наголос на останній склад. На "ю" не слід ставити наголос не тільки в слові "відключимо", але і в інших дієсловах з коренем -ключ-: включимо, підключимо, укладемо.

11.

Варіант, в якому наголос ставиться на "а", буде правильним: вдався. У багатьох зворотних дієсловах чоловічого роду з постфиксом -ся, приставкою і односкладовим коренем в минулому часі наголос падає на корінь: задатися - задався, нажитися - нажився.

Іменники, у вимові яких можна засумніватися

12.

Наголос на "о" зберігається і у формі жіночого роду, а також у похідних словах: страховщица, перестрахувальник.

13.

А ось тут мова виявився ліберальний. Згідно сучасним мовним нормам у слові «сідниці» наголос вірніше буде поставити на перший склад, саме цей варіант є пріоритетним. Втім, наголос на третій склад (сідниці) теж допускається, такий варіант є в кількох словниках.

14.

У віддієслівних іменників зберігається таке ж наголос, що й у вихідному дієслові, від якого вони утворені: сповідати – віросповідання. В іменниках, утворених від дієслова, наголос зберігається на тому ж складі, на якому було в дієслові: зміцнити - зміцнення.

15.

В однині у слові «жерло» наголос падає на останній склад у всіх відмінках. Основна плутанина з наголосом виникає з-за того, що у множині воно зміщується на перший склад: жерла.

16.

Наголос в іменнику "іскра" залишається на першому публічному у всіх відмінкових формах однини і множини: іскри, іскрою, в іскрі, іскрами. У дієслові "іскрити", навпаки, наголос припадає на суфікс чи закінчення. В поворотній формі дієслова кращим варіантом залишається вимову з наголосом на другий склад: сніг іскрився на сонці. Таким чином, правильно: спалахнула іскра, висікти іскру, іскрити оком, іскрять щітки, іскритися щастям.

17.

Всі словники фіксують тільки один варіант: ознаку. В цьому слові наголос залишається статичним, воно не перескакує на інший склад при відмінюванні. Варіант "знамення" з наголосом на "е", що набуває все більшого поширення в усному мовленні, поки не одержав визнання. Однак у російській мові багато слів пройшли шлях від "так не говорять" до "тепер так прийнято" - те, що колись було помилкою, стало нормою.

А у вас були випадки, коли в постановці наголосу в слові доводилося сумніватися? Поділіться в коментарях.