Дивна це штука — скромність. Позитивна риса характеру, яка проявляється в поміркованості в усьому, небажання прагнути до розкоші і демонструвати свої переваги, але хіба вона не суперечить модним мотивуючим статей та основним цілям сучасної людини? Може бути, скромність — не гідність, а порок? Або прекрасне явище, але позбавлене практичного сенсу?

Це властивість натури оспівують поети і зневажають циніки. Ймовірно, істина десь поруч. Редакція Social.org.ua всерйоз зацікавилася цим питанням і вирішила з'ясувати, що думали про скромність яскраві і талановиті представники суспільства.

«Скромність — це той вид гордості, який менше всього дратує оточуючих», — вважав Жюль Ренар. Виходить, скромність — це просто добре замаскована гординя? Цікава думка.

«Містер Еттлі — дуже скромна людина. І у нього є все для цього підстави». Уїнстон Черчілль добре відомий своїми провокаційними афоризмами. Очевидно, що і про скромність він був не найкращої думки. Скромність — ширма, за якою ховається обмеженість? Непереконливо і досить спірно. Містера Еттлі чомусь дуже шкода.

«Негарним дівчатам легше вести скромне життя». Кінозірка Марлен Дітріх рішуче стала на бік британського прем'єр-міністра, не поступаючись йому в відсутності такту. Ось тільки питання про «некрасивості» суб'єктивний, і краса невечна. Так і в старості далеко не всі є зразками скромності.

«Скромним натурам властиве приймати свій дружнє коло вже готовим з рук випадку», — стверджував Роберт Льюїс Стівенсон. Глибоко і в цілому вірно. Людина скромна посоромиться зробити крок у напрямку компанії, яка йому по-справжньому близька. Однак це плюс скромності чи навпаки?

«Скромність — середина між безсоромністю і сором'язливий». Аристотель, як завжди, лаконічний і логічний. Якщо безсоромність — явний гріх, а сором'язливість — невеликий недолік, то де-то між ними обов'язково повинна поміститися і доброчесність.

«У всьому треба знати міру, навіть у скромності», — переконує нас Анатоль Франс, допускаючи існування скромності, але закликаючи до обережності. Можливо, саме при дотриманні цієї умови можна вважатися людиною скромною, але обдарованим і яскравим.

«Зайва скромність веде до некомпетентності», — погоджується з французом класик американської фантастики Гаррі Гаррісон.

Цікаві та різні точки зору. Можливо, ключове слово тут — «зайва». У всьому треба бути скромним, навіть у скромності. І тоді все у нас вийде! Вийшовши з тіні конкурентів, ми обов'язково що-небудь винайдемо, кого-небудь підкоримо і куди прорвемося. А потім, скромно потупивши очі, будемо приймати цілком заслужені компліменти ридаючих від щастя шанувальників.

Закінчити статтю хочеться ще однією цитатою про предмет спору, повною мірою відображає наше ставлення як до скромності взагалі, так і до власної творчості зокрема:

«Не вважаючи природного усвідомлення власної геніальності, я завжди вважав себе людиною, загалом-то, скромним». Роберт Хайнлайн.

Олег Нагорнов спеціально для Social.org.ua
Ілюстрація на превью: Ana Paula de Melo / behance.net