13 особливостей побуту в Японії, які дратують не тільки іноземців, але й місцевих жителів

Ми багато разів писали про Японії: про примхи місцевих жителів, нелегку долю японок, про телевізійних шоу, а також про все, що вражає в цій країні іноземних туристів. Але є тут особливості життя настільки дивні і не піддаються ніякій логіці, що часом навіть самі японці були б ради від них позбутися.

Сьогодні Social.org.ua звертається саме до таких побутових традицій і установок, які дратують тих, хто прожив в Японії все життя.

1. Сусіди можуть поскаржитися в будинкоуправління на мешканців, які, на їхню думку, голосно ходять

З-за того, що при будівництві будинків в Японії використовують полегшені конструкції, чутність в квартирах дуже хороша. Так що важливо дотримувати тишу не тільки в транспорті та інших громадських місцях, але й у себе вдома. Один російськомовний блогер розповів на своєму YouTube-каналі про сусідів, які поскаржилися на нього за те, що він голосно закривав дверцята шафи.

Далеко не всі японці готові дотримуватися тиші і ходити навшпиньки у себе в квартирі. Молоді мешканці, як і скрізь, люблять влаштовувати вечірки, слухати музику, голосно розмовляти, але з-за тонких стін це завжди закінчується проблемами.

2. Дозволяти конфлікти в особистій бесіді неприпустимо

Можливо, вас цікавить питання, чому сусід не міг просто прийти до мешканцеві, який голосно закриває дверцята, і попросити його вести себе тихіше? Справа в тому, що в цій країні не прийнято вирішувати побутові конфлікти особисто. Британець, що живе в Японії, описав у своєму блозі, як потрібно вести себе з сусідами: пред'являти претензії безпосередньо неприпустимо, потрібно написати листа зі скаргою менеджеру будівлі.

Менеджер повинен вивісити на дошці оголошень повідомлення, в якому говориться, що деякі мешканці скаржаться на шум, так що тим, хто цей шум справляє, краще припинити. Таких листів може знадобитися кілька, перш ніж справа зрушиться з мертвої точки.

3. Звукова реклама на вулицях не дає виспатися навіть у вихідні

Незважаючи на суворі вимоги дотримуватися тиші, в Японії дуже багато звукової реклами, як стаціонарної, так і рухомої — це автомобілі з гучномовцями на даху. Вони їздять по дворах і рекламують все що завгодно: від фірм по ремонту побутової техніки до свіжої випічки і політичних партій.

Далеко не всім японцям це подобається, тому що рекламні фургони оголошують околиці гучними звуками навіть по неділях, а це єдиний день, коли працюючі люди можуть виспатися. Незважаючи на скарги, поліція ставиться до таких автомобілів дуже лояльно.

4. У квартирах немає опалення

© Wikipedia © NictosJP / Reddit

За однією з версій, в Японії немає центрального опалення з-за того, що вдома часто руйнуються в ході землетрусів і кожен раз проводити труби, прокладати ізоляцію, встановлювати батареї занадто дорого. Так що японці використовують обігрівачі, устілки і ковдри з підігрівом, а також знаменитий столик котацу.

До останнього часу місцевих жителів влаштовувала ця ситуація. Однак з появою тревел-блогерів, які стали викладати в соцмережі фотографії батарей в закордонних готелях, японці почали переглядати своє ставлення до центральної опалювальної системи. Деякі прогресивні (і заможні) громадяни встановлюють опалювальні котли.

5. Гяру-мами — мами-дівчинки — підривають японські ідеали

Це дорослі жінки з дітьми, які підтримують імідж гяру: носять зухвало яскравий одяг, нарощують нігті, вії, фарбують волосся, роблять божевільні зачіски. В цілому ставлення до гяру в суспільстві терпиме, як і до багатьох інших субкультур. Але гяру-мам частенько критикують за те, що вони втягують у свою діяльність дітей, прищеплюючи їм з дитинства незвичне для японців уявлення про справжньої краси.

6. Багато заводять друзів-іноземців, щоб використовувати їх в корисливих цілях

У мережевих ЗМІ не раз писали про те, що дуже складно встановити дружні відносини з японцями. Але є особлива категорія японських громадян, які легко заводять друзів-іноземців, тому що це модно. Іноземним приятелем можна хвалитися перед своїм оточенням і використовувати його в корисливих цілях, наприклад, щоб підтягти англійську мову.

Дівчина-блогер з Канади розповідає: «Моїми першими друзями в Японії стала компанія гайдзин-хантеров. Вони були дуже милі, але коли я освоїла японську мову, з подивом виявила, що в розмові мене називають „наш безкоштовний вчитель“ і навіть ображають».

Додому запрошувати іноземців не прийнято, а прохання допомогти, наприклад, з переїздом, японець сприйме з подивом і ввічливо відмовить. У цілому японське суспільство ставиться до «гайдзин-хедхантеру» з осудом.

Серед японок зустрічаються мисливиці на чоловіків-іноземців, які переслідує цілком конкретну мету: народити хафу (від англ. half — «половина») — дитини-метиса, у якого один з батьків японець. Вважається, що такі діти виходять дуже гарними. Саме тому серед хафу багато моделей і акторів. Але в суспільстві ставлення до хафу дуже неоднозначне.

7. Всіх оточуючих японці ділять на «вчи» і «сото»

Вчи — це «внутрішнє коло», тобто члени сім'ї, родичі, близькі друзі, іноді співробітники, з якими людина пропрацював багато років. Всі інші — сото, «чужі». Ці 2 групи настільки різні, що японці навіть використовують для спілкування всередині кожної з них різні граматичні конструкції. Шлях від сото до вчи займає дуже багато часу.

Деякі прогресивні молоді японці вважають цю систему шкідливою для суспільства, в якому найбільше число самогубств і надзвичайно розвинене явище соціального ескапізму — хікікоморі. Різні психічні розлади часом пов'язують з необхідністю стримувати емоції і думки в колі сото.

8. У країні налічується понад 700 тис. осіб, що ведуть спосіб життя хікікоморі. Їх середній вік — 31 рік

Хікікоморі — це люди (зазвичай молоді), які з власної волі ізолювали себе від суспільства. Найчастіше вони живуть під опікою рідних, рідко або зовсім не виходячи зі своєї кімнати, куди їм доставляють їжу та інші необхідні для життя речі. Деякі з них зовсім не контактують з людьми, сидячи в чотирьох стінах за 7-10 років. Уряд Японії вже давно стурбована цим явищем і шукає способи повернути хікікоморі до нормального життя.

9. Кожен 5-й чоловік в Японії зраджує своєму партнеру

Але в країні дуже мало розлучень. Навіть якщо в шлюбі є проблеми, обоє намагаються його зберегти. Жінки переживають через те, що після розлучення постраждає їх фінансовий добробут, а чоловіки бояться, що не зможуть бачитися з дітьми, адже японські закони не передбачають спільної опіки.

Японці трохи інакше ставляться до самого факту зради. Крім того, в окремих районах країни ще існують шлюби за домовленістю, а стосунки до весілля не заохочуються. Саме тому відсоток невірних подружжя в Японії так високий: якщо вірити опитуванням, своїм партнерам змінюють 15,2 % жінок і 20,5 % чоловіків.

10. У Японії вважається нормою, якщо закохані зустрічаються 1-2 рази в місяць

Закохані парочки в Японії не зустрічаються щодня, як в Європі і Америці. Їм цілком достатньо бачитися пару раз в місяць. При цьому під час розлуки вони не листуються в месенджерах, не шлють один одному зворушливі листівки і фотографії. Це зовсім не тому, що вони не закохані. Просто так прийнято.

Крім того, в Японії не так розвинена культура залицяння. Дарувати квіти і цукерки не прийнято, рахунки в кафе і ресторанах зазвичай діляться, в парках розваг кожен платить сам за себе, компліменти говорять украй рідко, дам вперед не пропускають і не подають їм руку. Також закохані не демонструють свої почуття на публіці. Максимум, що дозволено робити в громадському місці — триматися за руки.

11. У магазинах одягу дуже нав'язливі консультанти

Багато іноземців не люблять ходити по магазинах у Японії з-за занадто нав'язливого сервісу. Якщо у нас в торгових центрах категорії мас-маркет можна спокійно взяти річ, віднести в примірювальну, надіти, зняти і повісити назад — ніхто і оком не моргне, то в Японії такий сценарій неможливий.

Продавці-консультанти навчені слідувати за клієнтом по п'ятах, роблячи йому компліменти і даючи поради про поєднанні речей. Коли покупець йде в примірювальну, японський продавець-консультант буде стояти біля входу і цікавитися, чи не треба принести інший розмір. Якщо покупка все ж відбудеться, клієнта проводять до виходу, будуть старанно кланятися і дякувати за неї.

12. Дуже популярні дитячі видання на туалетний тематику

Японці вважають, що туалетну тему не потрібно обходити стороною, якщо мова йде про виховання дітей. По-перше, попа — така ж частина тіла, як і всі інші, а дефекація — природний процес роботи організму. Дитина повинна знати, як робити це правильно. По-друге, це просто весело.

Багато батьки зізнаються, що їхні діти обожнюють вчити абетку кандзі з містером Унко, який, загалом-то, просто лайно. Містер Унко вчить діточок правопису з допомогою, наприклад, такої фрази: «Людина взяв какашку в руку, щоб зустріти труднощі лицем до лиця».

13. Навіть з невеликих поїздок в сусіднє місто потрібно привозити колегам і родичам маленькі подарунки-сувеніри — омияге

Інакше людини просто не зрозуміють. В Японії є навіть такий жарт, що японець витрачає 15 хвилин на милування пам'ятками та 45 — на вибір омияге.

Якщо б ви опинилися в Японії, яким неписаним правилам вам було б слідувати найскладніше? Може бути, якісь звичаї і установки ви, навпаки, знаходите привабливими?

Фото на превью tupeur et tremblements / Bac Films