20+ фактів про фільмах Андрія Тарковського — одного з найбільш загадкових і інтелектуальних режисерів світу

За власним визнанням, режисер Андрій Тарковський ставати не збирався. Через роки після надходження на режисерське відділення ВДІКУ, де професійну майстерність йому викладав Михайло Ромм, він говорив: «Вибір цей був скоріше випадковим, ніж усвідомленим». Однак ця випадковість зумовила не тільки долю самого Андрія Арсенійовича, але і всього світового кінематографу, адже його роботи і донині вважаються обов'язковими до перегляду не тільки для любителів мистецтва кіно, але і тих, хто планує пов'язати з ним життя.

Ми в Social.org.ua зачаровані складними і часом незрозумілими світами великого режисера і вирішили дізнатися, як проходили зйомки фільмів, які сьогодні входять в золотий фонд кіно.

Дзеркало, 1974

  • Фільм «Дзеркало» вважається в чому є автобіографічним. Образ отчого дому був списаний з того, де маленький Андрій провів кілька років свого дитинства — в селі біля міста Юрьевця Івановської області, а в самій картині від особи героя розповідається про події, які відбувалися в житті режисера.

  • З самого початку у майбутньої картини не було сценарію. У Тарковського були тільки ідеї і образи, засновані на історіях з його життя і життя друзів і знайомих. Таких «замальовок» набралося 36, проте всі вони не вмістилися б у хронометраж фільму. Тому режисер разом з другим автором сценарію, Олександр Мішарін, скоротив їх кількість до 28. 14 епізодів були написані Тарковським і стільки ж Мішарін.

  • Після того, як фільм запустили у виробництво, Тарковський постійно змінював сценарій, знімальна група не знала, що саме вони будуть знімати сьогодні. Намагаючись досягти найбільш точного образу, він постійно вносив правки у сюжет: одного разу він довго не міг зрозуміти, як вписати в канву оповіді один з епізодів. І тільки після того як Мішарін згадав випадок із свого дитинства з сів йому на голову вороний, Тарковський відразу «побачив» у себе в голові всі деталі сюжету.

© Pieter Bruegel the Elder / Public Domain / wikipedia © Дзеркало / Мосфільм

  • У фільмі є сцена з відсиланням до картині «Мисливці на снігу» Пітера Брейгеля — старшого.

  • Для епізоду, в якому мати веде дітей через поле гречки, за вказівкою режисера поле засіяли нею з таким розрахунком, щоб до моменту зйомок стебла досягли потрібної висоти.

  • У сцені, де герой картини розмовляє по телефону, можна бачити афішу ще одного фільму Андрія Тарковського — «Андрій Рубльов».

  • Ми бачимо головного героя тільки дитиною, а дорослим він жодного разу не з'являється в кадрі. Глядач бачить тільки його руки, чує голос, що належить Інокентія Смоктуновського, і у фінальній сцені дивиться на світ ніби його очима. Вірші у фільмі (написані ним самим) читає Арсеній Тарковський, батько Андрія Тарковського.

  • Після перегляду фільму голова Держкіно Філіп Єрмаш сказав: «У нас, звичайно, свобода творчості. Але не до такої ж міри!» Незважаючи на такий невтішний відгук чиновника, ніяких правок у фільм не вносили, проте показали стрічку тільки в кількох кінотеатрах Москви.

Соляріс, 1972

  • Фільм «Соляріс» — екранізація однойменного фантастичного роману Станіслава Лема. Однак картина автору твору не сподобалася, і це стало приводом для сварки з Тарковським. «До цієї екранізації я маю дуже принципові претензії. По-перше, мені б хотілося побачити планету Соляріс, але, на жаль, режисер позбавив мене цієї можливості, так як зняв камерний фільм. А по-друге (і це я сказав Тарковському під час однієї зі сварок), він зняв зовсім не „Соляріс“, а „Злочин і покарання“», — сказав письменник.

  • Мабуть, самої легендарної сценою фільму був епізод в дзеркальній кімнаті, яку Тарковський вирізав з прокатної версії «Соляріса». Прийнято вважати, що режисер був змушений зробити це під тиском киночиновников, однак насправді цензура не має до цього ніякого відношення: відомо, що Тарковський нерідко видаляв сцени зі своїх фільмів тому, що вони, за його висловом, було «занадто гарними».

  • На роль Харі, яку зіграла 20-річна Наталя Бондарчук, претендувало кілька актрис, в тому числі і шведка Бібі Андерссон, кандидатуру якої довелося відхилити із-за бюрократичних зволікань. На знімальному майданчику між Тарковським і Бондарчук розгорівся пристрасний роман: юна актриса навіть хотіла звести рахунки з життям через небажання режисера йти з сім'ї.

  • Епізод з багатоповерховою автострадою, по якій їде Бертон, знімали в Токіо. Мережа швидкісних доріг була побудована в японській столиці до Олімпіади-64 і діє досі. На той момент подібних магістралей не було ніде в світі, а вона виглядала саме так, якими за уявленнями фантастів будуть дороги майбутнього.

  • Розумний Океан був створений в самому звичайному тазу. Знімальна група довго експериментувала з різними субстанціями, включаючи кислоту, і, коли потрібна консистенція була досягнута, відчуття таємничості посилили підсвічуванням.

  • Як відомо, Тарковський продумував найменші деталі своїх фільмів, в яких практично кожна річ щось символізувала. Так, наприклад, в'язані речі Харі і матері Кріса повинні були уособлювати сімейний затишок. Крім того, як і в «Дзеркалі», тут можна побачити і алюзії на картини великих майстрів — так, фінальна сцена фільму повторює картину Рембрандта «Повернення блудного сина».

  • «Соляріс» виявилося найбільш комерційно успішним фільмом геніального режисера: він зумів окупити 90 % витрачених на нього коштів. На кіносеанси по всій країні було продано близько 10 млн квитків, однак, як це нерідко бувало з фільмами Тарковського, не всі глядачі залишалися до кінця картини.

Сталкер, 1980

  • Фільм «Сталкер» Тарковський знімав 3 роки. За час роботи над картиною змінилися 3 оператора, а сама стрічка перезняли тричі: 1-я версія була зіпсована, а 2-ю забракував сам Андрій Арсенович. У титрах фільму він не значиться співавтором сценарію, проте вважався одним з них, правда, його роль полягала в основному в выбраковывании матеріалу.

  • Зйомки фільму проходили під Таллінном, в районі зруйнованої електростанції. Неподалік був розташований целюлозно-паперовий комбінат, який скидав відходи у протікає там річку, та й у цілому екологічна ситуація була настільки погана, що майже вся знімальна група страждала від проблем з диханням і шкірою. Можливо, тривала робота в цьому місці стала причиною смерті Анатолія Солоніцина, подружжя Тарковського Лариси, яка була другим режисером, і самого Майстра — всі вони померли від раку легенів.

  • За перші 9,5 хвилин фільму не вимовляється ні єдиного слова.

  • Роль Мавпи — дочки Сталкера — зіграла юна актриса Наталя Абрамова. Вона всіх влаштовувала режисера, за винятком одного: у дівчинки була стрижка, а за задумом Тарковського вона повинна була бути довговолосою. Жоден із запропонованих перук Андрій Арсенійович не сподобався, і тому він вирішив виголити Наташі волосся, щоб лоб став таким же високим, як і у її екранного батька Олександра Кайдановского, і надіти на неї хустку. Роль стала першою і єдиною кінороботою підлітка.

  • З-за численних переробок бюджет фільму був «роздутий» до суми, що перевищує 1 млн рублів замість закладених 700 тис. На сучасні гроші це близько 1 млрд рублів.

  • Відома всім, хто працював з Тарковським, вимогливість режисера на зйомках «Сталкера», здається, досягла межі: одного разу знімальній групі довелося пінцетом видаляти травинки на галявині, які, на думку майстра, були «неправильного» кольору.

  • Як і майже всі фільми Тарковського «Сталкер» не мав великого успіху в нашій країні — його показували тільки в 3 московських кінотеатрах, а копій по країні було розіслано менше 200. Однак за кордоном фільм був оцінений по достоїнству — на Каннському кінофестивалі він отримав особливу нагороду. Картина стала останньою роботою режисера, знятої на батьківщині, — інші свої фільми він знімав уже в еміграції.

А ви знали, що фільм Алехандро Гонсалеса Іньярріту «Вижив», за який Леонардо Ді Капріо отримав довгоочікуваний «Оскар», містить багато відсилань до робіт Андрія Тарковського? Зможете знайти їх все?