Правила життя маляти Мю

Малятко Мю придумала письменниця Туве Янссон і поселила в світ мумі-тролів. Цей персонаж книги — одна з мешканок мумі-будинку, крихітна дівчинка, яку Янссон назвала «найменшою на світі мюмлой». Проте розміри абсолютно не заважають їй бути вкрай незалежної, рішучої і відважною. Малятко Мю язвительна і єхидна, але не зі зла, а тому, що просто не бачить причин бути іншою.

AdMе.ru вважає, що у цієї крихітки цілком можна навчитися цілеспрямованості та вміння завжди залишатися собою. Навіть якщо ви далеко не так гарні, як хотілося б оточуючим.

Дивно, до чого легко з усім впораєшся, якщо тебе звуть Мю!
— Якщо ти злий, так зол, — констатувала малятко Мю, зубами очищаючи картоплю в мундирі. — Іноді треба бути злим, кожен кнютт, кожна малявка має право бути сердитим.

— Я дивлюся, у деяких відмінний настрій, — сказала малятко Мю. — Краще б подбали притягти ящик віскі.
— Папуга їх Моррой! — запропонувала Мю. — Так робить моя сестра.
— А ти тоді слухаєшся? — запитав Нюхмумрик.
— Звичайно, ні! — відповіла Мю і так зареготала, що повалилася на спину.
— Посади мене до себе на голову, щоб я могла скоріше зіскочити, коли побачу, що ти загинеш.

— Вона не вміє сердитись, — сказала малятко Мю. — Це її головний недолік. Послухай ти, — продовжувала Мю, підступивши впритул до Нінні і кидаючи на неї грізні погляди, — у тебе ніколи не буде власного обличчя, поки ти не навчишся битися. Повір мені.
— Мю знову набрала рижиков, — сказав папа. — В минулому році вона збирала одні мухомори.
— Будемо сподіватися, що в майбутньому році це будуть лисички, — додала мама, — або хоча б сироїжки.
— Вік живи — вік сподівайся, — помітила, тихенько сміючись, малятко Мю.
— Я? Втупилася на тебе? — запитала малятко Мю з невинним виглядом. — З якого дива? Може, дивилася на того, хто стоїть за тобою!

А малятко Мю навідріз відмовилася від всяких траурних стрічок і бантиків.
— Якщо я сумую, мені зовсім нема чого це показувати і надягати різні там бантики, — сказала вона.
— Так, якщо ти горюешь, — підкреслив мумі-троль. — Але ж ти не горюешь!
— Ні, — зізналася малятко Мю. — Я не можу сумувати. Я вмію тільки злитися або радіти. А хіба бельчонку допоможе, якщо я буду сумувати? Зате, якщо я разозлюсь на Крижану діву, може, я і вкушу її коли-небудь за ногу. І тоді, може, вона остерігатиметься лоскотати інших маленьких білченят за вушка тільки тому, що вони такі милі та пухнасті.

— Цей Рибак — справжній растеряха з водоростями замість мізків, — сказала малятко Мю. — Я відразу це побачила. А якщо двоє растерях живуть на одному острові, вони знають один про одного все, або не бажають знати один одного. Тут, мабуть, і те й інше. Думаю, друге — завдяки першому.
— Малятко Мю звикла сама дбати про себе. Я більше турбуюся про те, хто ненароком опиниться поруч з нею, — сказала дочка Мюмлы.

— Адже ти вважаєш, що ти за все відповідаєш, — презирливо сказала Мю.
Обернувшись у дверях, малятко Мю сказала:
— Я збираюся спати на березі. І, стало бути, без ліжка. Ліжка — просто дурість.
— Ти абсолютно правий! — відгукнулася малятко Мю. — Я завжди на всіх дивлюся зверху вниз!

— Тільки б ці бовдури не надумали вийти на лід рятувати мене, — подумала малятко Мю. — Вони тільки зіпсують мені свято.
Вона завжди вміла розважатися одна, і що б вона не думала про весну і як би вона їй не подобалася, у малятка Мю не було ні найменшого бажання висловлюватися з цього приводу.

— Подумати тільки, і як тільки вони сміють бути такими злюками! — захоплено сказала малятко Мю.
Якщо навіть малятко Мю змогла це зробити, то і ти зможеш.
— Повірте мені, адже я страшенно розумна!

По книзі Туве Янссон «Мудрі думки Малятка Мю»