6 дитячих казок, зміст яких набагато глибше, ніж здається

Ми втрачаємо дитинство в часі, але зберігаємо його в собі. Напевно, тому ми так любимо казки. Багато з них варто читати не тільки в молодому, але й у зрілому віці, тому що вони наповнені набагато більшим змістом, ніж нам здається в дитинстві. Social.org.ua зібрав для вас уривки з відомих казок, які варто перечитувати.

«Все про мумі-тролів», Туве Янссон

Можна лежати на мосту і дивитися, як тече вода. Або бігати, або бродити по болоту у червоних чобітках, або ж згорнутися клубочком і слухати, як дощ стукає по даху.
Бути щасливою дуже легко.

«Полліанна», Елінор Портер

Ознайомивши племінницю з розпорядком дня, міс Поллі піднялася зі стільця і попрямувала до виходу.
— Але тітка Поллі! — злякано крикнула Полліанна. — Тітка Поллі! Коли ж я буду жити? Ви мені зовсім не залишили часу.
— Жити? — здивовано підняла брови тітка Поллі. — Не розумію, що ти маєш на увазі, дитя моє? Всі ми живемо, поки Господь не прибере нас до Себе. І ти живеш, чим би не займалася.
— Ну, так, так, тітка Поллі! Звичайно, весь час, поки я буду займатися, я не перестану дихати або рухатися. Але це не означає, що я буду жити. Ось коли я сплю, я теж дихаю, але я ж не живу. Коли я кажу жити, тітка Поллі, я маю на увазі, що я можу робити те, що хочеться.

«Чарівник Смарагдового міста»,
Олександр Волков

Еллі йшла замислившись і не помітила, як Опудало звалився в яму. Йому довелося кликати друзів на поміч.

— Чому ти не обійшов кругом? — запитав Залізний Дроворуб.

— Не знаю! — щиросердно відповів Опудало. — Розумієш, у мене голова набита соломою, і я йду до Гудвіну попросити трохи мізків.

— Так! — сказав Дроворуб. — У всякому разі мізки — не найкраще на світі.

— Ось ще! — здивувався Опудало. — Чому ти так думаєш?

— Раніше у мене були мізки, — пояснив Залізний Дроворуб. — Але тепер, коли доводиться вибирати між мозком і серцем, я віддаю перевагу серце.

— А чому? — запитав Опудало.

— Мізки не роблять людину щасливою, а щастя — краще, що є на землі.

«Правда, ми будемо завжди?», Сергій Козлов

— Мені б, знаєш, чого найбільше хотілося? — подумавши, сказав Ведмедик Їжачкові. — Мені б більше хотілося, щоб на кожній твоїй голці зросла по шишці.
— А що б виросло потім?
— А потім ти став справжньою ялинкою і жив цілих сто років.
— Це добре... А як би ти зі мною розмовляв?
— Я забирався на саму верхівку і шепотів у тім'ячко.

«Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері

— Даремно я її слухав, — довірливо сказав Маленький принц мені одного разу. — Ніколи не треба слухати, що говорять квіти. Треба просто дивитися на них і дихати їхніми пахощами. Мій квітка напоїв пахощами всю мою планету, а я не вмів йому радіти. Ці розмови про пазурах і тигрів... Вони повинні були мене зворушити, а я розлютився...

І ще він зізнався:

— Нічого я тоді не розумів! Треба було судити не за словами, а по справах. Вона дарувала мені свій аромат, осявала моє життя. Я не повинен був бігти. За цими жалюгідними хитрощами треба було вгадати ніжність. Квіти так непослідовні! Але я був занадто молодий, я ще не вмів любити.

«Якщо мене зовсім немає», Сергій Козлов

Кожен вечір Їжачок з Ведмежам збиралися у Їжачка, то у Ведмедика і про щось говорили. Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмежаті:
— Як все-таки добре, що ми один в одного є!
Ведмедик кивнув.
— Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити ні з ким.
— А ти де?
— А мене немає.
— Так не буває, — сказав Ведмедик.
— Я теж так думаю, — сказав Їжачок. — Але раптом ось — мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти будеш робити?..
— Переверну все догори дном, і ти отыщешься!
— Ні мене, ніде немає!!!
— Тоді, тоді... Тоді я выбегу в поле, — сказав Ведмедик. — І закричу: «Е-е-е-жи-и-и-к!», і ти почуєш і закричиш: «Медвежоно-о-о-ок!..» Ось.
— Ні, — сказав Їжачок. — Мене ні крапельки немає. Розумієш?
— Що ти до мене причепився? — розсердився Ведмедик. — Якщо тебе немає, то і мене немає. Зрозумів?