7 дитячих казок, які змусять битися частіше серця дорослих
Хто сказав, що казки створені спеціально для дітей? Дорослі теж вміють дивуватися, вірити в чудеса і радіти хеппі енди. А від деяких чарівних історій прямо-таки дух захоплює!
Social.org.ua зібрав уривки з найдобріших, затишних і глибоких дитячих книг. Хочете провести час з дитиною так, щоб вам обом сподобалося? Просто прочитайте одну з цих книжок!
Юрій Коваль «найлегша човен у світі»
Є на світі такі люди, які вміють тікати. Сидять, сидять разом з усіма за дружнім столом, їдять, п'ють, сміються — і раптом вискакують, грюкають дверима — і біжать! За ними женуться, кричать, вибачаються, вмовляють, а вони тікають, тікають, тікають. А потім вже падають в траву і плачуть. Мені такі люди не дуже подобаються, але я, між іншим, і сам такий чоловік.
Астрід Ліндгрен «Ми всі з Бюллербю»
На шосе було жахливо порошно... Кожна машина піднімала густу хмару пилу, і вся пил сідала на нас. Це було дуже огидно.
— Фу, як пильно! — сказала я.
Лассе запитав, чому я сказала «Фу, як пильно!», а не «Фу, як світить сонце!» або «Фу, як щебечуть птахи!»? Хто ухвалив вважати пил суперечною, а сонце — приємним? І ми вирішили відтепер вважати пил приємною. Коли нас знову оповила пилом, так що ми ледь розрізняли один одного, Лассе сказав:
— Яка приємна пил!
І Брітта сказала:
— Так, тут дуже добре порошить!
І Боссе сказав:
— А по-моєму, тут ще замало пилу!
Але він помилився. Вдалині показався великий вантажівка, за яким тягнулася ціла хмара пилу. Вона огорнула нас з усіх боків. Анна підняла руки і вигукнула:
— Чарівна пил!..
Міхаель Енде «Момо»
Є на світі один важливий, але зовсім буденний секрет. Всі люди до нього причетні, кожен його знає, але мало хто про нього думають. Багато хто просто приймають його до відома, ні краплі йому не дивуючись. Секрет цей час.
Для вимірювання часу створено календар і годинник, але від них мало користі, тому що кожен знає, що година може здатися вічністю і разом з тим промайнути як мить — дивлячись по тому, що за цей час пережито. Адже час — це життя. А життя живе в серці.
Філіп Пулман «Янтарний телескоп»
Я змусила себе повірити в те, що мені добре і я повністю щаслива сама по собі, без любові іншої людини. Полюбити було для мене все одно що відправитися в Китай: ви знаєте, що така країна існує, там дуже цікаво і деякі там побували, але вам туди потрапити не судилося. Я збиралася прожити все життя, так і не відвідавши Китаю, але це мене не засмучувало: адже на світі стільки інших країн!
Джеймс М. Баррі «Пітер Пен»
— Дівчатка розумніші хлопчиків.
— Ти справді так вважаєш?
— Я живу серед зниклих хлопчиків. Їх не даремно так звуть.
— А хто вони?
— Діти, що випали з коляски, коли няня зазевалась. Кого за тиждень не почнуть шукати, відправляють в Небытляндию.
— І дівчаток теж?
— Дівчатка занадто розумні, щоб впасти з візка.
Зденек Слабкий «Три банана, або Петро на казковій планеті»
— Візьміть мене з собою, — попросив хлопчик. Але на цей раз відповідь була
суворим:
— Ні!
— Чому ні? — здивувався Петро.
— Мій корабель не перевозить пасажирів, — спокійно сказав капітан і так майстерно випустив дим із люльки, що піднялося над ним три кільця. Кільця пропливли над палубою і повисли на фок-щоглі.
— А що ж ви перевозите?
— Мрії. Ти ніколи-ніколи не чув про Кораблі Мрії?
Петро похитав головою. Потім запитав:
— А які мрії ви возите?
— Всілякі, — хрипко відповів капітан, не виймаючи люльки з зубів. — Мрію про те, що коти ніколи не будуть битися з собаками; мрію про те, що ніхто не буде боятися Чорної дами; мрію про те, що більше ніколи не буде дуелей; мрію про те, що будуть знищені всі лікарні...
— Лікарні? — заперечив Петро. — А куди ж подінуться хворі?
— Це мрія, — похитав головою старий капітан, — і про те, щоб не було більше хворих.
— От було б добре... — зітхнув Петро. — А ще які мрії ви возите?
— Я ж сказав — всякі.
— А куди ви їздите?
— Куди? Я воджу мрії туди й назад і знову туди і чекаю, поки хто-небудь з людей згадає про свою мрію.
Льюїс Керролл «Аліса в Країні чудес»
— А що це за звуки, он там? — запитала Аліса, кивнувши на досить затишні зарості якоюсь симпатичною рослинності на краю саду.
— А це дива, — байдуже пояснив Чеширський Кіт.
— І... І що ж вони там роблять? — поцікавилася дівчинка, неминуче червоніючи.
— Як і належить, — Кіт позіхнув. — Трапляються...
Фото на превью Walt Disney Pictures
