Історія про жертви і любові, яка ховається за картиною «Руки молиться»
Картина «Руки молиться» Альбрехта Дюрера була написана понад 500 років тому, але досі залишається однією з найбільш популярних у світі. Її часто поміщають на обкладинці Біблії, зображують на монетах, роблять сувеніри, арт-постери, скульптури і репліки. «Руки молиться» зображені на надгробку Енді Уорхола. Картина стала не просто історичним надбанням, а символом надії для багатьох поколінь багато в чому завдяки історії, пов'язаної з нею.
Нас в Social.org.ua зворушила історична притча, записана в книзі Джеймса Кеннеді. Її правдивість експерти ставлять під сумнів, але це не завадило їй стати частиною фольклору і крізь роки дійти до наших читачів.
В селищі поблизу Нюрнберга жила сім'я, в якій підростало 18 дітей. Батько був ювеліром, йому доводилося працювати по 18 годин на добу, щоб прогодувати велику сім'ю. Двоє з синів Альбрехта Дюрера — старшого мріяли стати художниками. Вони прекрасно розуміли, що їх батько ніколи не зможе ні одному з них зібрати кошти на навчання в художній академії. Багато безсонних ночей провели брати, перешіптуючись під ковдрою, і знайшли вихід. Домовилися підкинути монетку — переможений повинен буде піти працювати в шахти і оплачувати навчання переміг. А по закінченні навчання виграв сплатить заняття іншому, виручивши гроші за продані роботи.
У недільний день, виходячи з церкви, брати підкинули монетку. Альбрехту Дюреру — молодшому пощастило, і він поїхав вчитися в Нюрнберг. Альберт Дюрер відправився в шахти, де його чекав небезпечний і важкий труд, і пропрацював там наступні 4 роки для того, щоб брат міг реалізувати свою мрію.
З перших днів навчання Альбрехт став одним із найталановитіших учнів у всій академії. Його гравюри, різьблення, малюнки, виконані олійними фарбами, були набагато краще, ніж його роботи викладачів, і до закінчення академії він вже почав заробляти чималі гроші від продажу своїх творів. Коли молодий художник повернувся додому, сім'я Дюрер влаштувала святкову вечерю в його честь. В кінці сімейного торжества Альбрехт встав і виголосив тост за улюбленого брата, який заради нього пожертвував своїм талантом і перетворив його мрію в реальність. Альбрехт закінчив свій тост так: «А зараз, Альберт, твоя черга. Тепер ти можеш відправитися в Нюрнберг і здійснити свою мрію, тепер я подбаю про тебе».
Всі погляди звернулися в той бік столу, де сидів Альберт. Його обличчя було залите сльозами, він хитав головою і шепотів: «Ні». Нарешті він прийшов в себе, піднявся, втерши сльози, обвів поглядом усіх родичів і, повернувшись до брата, доклав свою руку до його щоки, погладив і лагідно сказав: «Ні, брат, я не можу поїхати в Нюрнберг, занадто пізно. Подивися, що за ці 4 роки роботи в шахті стало з моїми руками! Кожен палець хоча б один раз зламаний, артрит на правій руці розвинувся настільки, що мені коштувало великої праці утримувати келих, поки ти виголошував свій тост. Мої пальці не зможуть впоратися з делікатною роботою художника, не зможуть точно рухати олівцем або пензлем. Ні, брат, для мене вже пізно».
В подяку за безцінну жертву брата художник зобразив його пошкоджені артритом руки. У деяких інтерпретаціях історія продовжується тим, що Альбрехт підглядав за моляться братом, щоб намалювати його руки, в інших - Альберт зовсім не брат, а один Альбрехта, який високо оцінив талант художника-початківця і вирішив його підтримати.
З тих пір пройшло більше 5 століть, але сенс притчі актуальна й нині. У кожного з нас знайдеться близька людина, який підтримував, вірив і допомагав навіть тоді, коли це йшло врозріз з його інтересами. Історія картини надихає і наповнює серце вдячністю батькам, чиї руки теж постаріли і погрубели за ті роки, поки ми зростали під їх турботою і теплом.
Альбрехт Дюрер написав ще багато прекрасних картин, але самої оціненої його роботою так і залишилися «Руки молиться». Лаконічний малюнок із зображенням одних лише рук досі викликає суміш непояснених трепетних емоцій у багатьох людей. Доля картини склалася трагічно: вона була знищена пожежею в 1729 році. Репродукція, написана Иобстом Харрихом в 1614 році, сьогодні зберігається в галереї «Альбертіна» у Відні.
А кого ви згадали, коли читали притчу про «Руках молиться»?
Фото на превью miningwiki
