10 історій психіатрів, які доводять, що божевілля цікавіше дійсності
Бувають психіатри, які все ж переступають етичний кодекс і розкривають історію своїх пацієнтів. Це недобре, але завдяки їм ми можемо зазирнути в голови людей, чий розум то пошкодився, то, навпаки, побачив всю правду.
Social.org.ua представляє вам ці цікаві розповіді.
- Пацієнту здавалося, що за ним стежать з телевізора, слухають через телефон, а потім через ці ж засоби зв'язку прилюдно передають отриману інформацію. Також вороги поливають парфумами його машину зсередини, опромінюють квартиру, а її паспорт та картка позначені спеціальними знаками, за якими за ним стежать спецслужби. Діагноз поставили однозначний — шизофренія.
- «На судово-психіатричну експертизу був представлений пацієнт, проти якого прокуратура порушила кримінальну справу за фактом вандалізму.
В чому справа: у чоловіка близько півроку тому на тлі відносного затишшя в психосимптоматике раптом з'явилися голоси в голові. На тлі дії галоперидолу голоси мерців були чутні досить невиразно. І тут громадяни покійні і підкинули ідею: а давай, мовляв, телефонизируем кладовище! Виконувати спецзамовлення хворий кинувся бадьоренько, з вогником, і в короткі терміни місто позбувся пари десятків працюючих вуличних телефонів, а до загробного телефонної мережі підключилася, відповідно, пара десятків не зовсім живих абонентів.
Попався телефоніст-некромант банально: цвинтарний сторож, не вчасно вирішив зробити обхід володінь, натрапив на підозрілого типу, закапывавшего телефонну трубку в ямку поруч з могилою».
М. Малявін «Записки психіатра, або Всім галоперидолу за рахунок закладу»
- Чоловік 47 років, шизофренік. Розповідав, як він спілкувався з дияволом: той просто з'являвся в кімнаті у вигляді темноволосого чоловіка з рогами. Ворожості від нього він не відчував, тому вважав себе офіційним представником диявола в царстві людей.
Цей же пацієнт скаржився на сусідів, нібито вони його опромінюють через стінку.
- Одного разу у відділення поступив досить агресивний і зарозумілий парубок. Демонстрував повне безстрашність, тому що вважав, що він — реінкарнація Брюса Лі.
- Хлопець 30 років, шизофренік. Почав відчувати потяг до хлопчиків і зрозумів, що він грішник і буде горіти за це в пеклі. Далі слідкуйте за шизофренічної логікою: він взяв ніж і пішов на околицю міста, вирішивши, що якщо напасти на кого-небудь, то на крики жертви збіжаться злі дядьки і смерть закидають його камінням, що автоматично зробить його мучеником. А мученики завжди потрапляють в рай. Але перехожі чомусь не забили його камінням, а просто викликали поліцію.
- «Коли ми ще були на інтернатурі, нам розповіли про цікаву тему, за якою один із співробітників написав кандидатську дисертацію. Справа в тому, що пацієнти з маячними розладами за визначенням не мають критики до змісту свого марення. При цьому вони цілком адекватно можуть сприймати те, що до цієї фабули прямого відношення не має. Суть описаної в дисертації методики полягала в тому, що лікар у довірчій бесіді розповідав пацієнту про якомусь хворому, у якого... далі йшов опис марення, ідентичного за змістом того, що мав пацієнт. Потім доктор просив співрозмовника висловити свою думку з цього питання. Переважна більшість відповідей звучало приблизно так:
— Ну і дурень же цей ваш Іван Петрович! Таку маячню несе! Ось у мене все серйозно...»
М. Малявін «Записки психіатра, або Всім галоперидолу за рахунок закладу»
- Надійшла жінка цікавого типажу, що можна зустріти хіба що в літературних творах: химерно одягнена, багато макіяжу, експресивна мова. А все тому, що вона з'явилася з дня народження, точніше, з десятитысячелетия Цариці кішок.
- Як-то в клініку вривається чоловік, в руках — велика спортивна сумка, в очах — безум, і кричить: «Допоможіть, вилікуйте мене!» Лікарі відкривають сумку, а вона вся забита паперами з результатами процедур а-ля МРТ, гастроскопія, ЕКГ, одних колоноскопій штук 30! Біль у тілі він відчуває гостро і абсолютно щиро не розуміє, чому йому кажуть, що він здоровий. І ось все життя він бігає по лікарях, зокрема, за хірургам. Його ріжуть — нічого не знаходять — зашивають. Хворий виявився іпохондриком, і болі його — фантомні.
- Одного разу трапилося таке: поступив чоловік з манією переслідування. Переконаність, що за ним стежать, хочуть обікрасти і інші маніакальні вигадки і галюцинації по цій темі.
Пробув у стаціонарі, отримав лікування. Вийшов, виявилося, що його будинок дійсно обікрали.
- «Дружину одного разу викликали на консультацію в пульмонологію. А там: здавалося — як, звідки, бабуся — божий одуванчик і тут — раз — і на її білосніжній лікарняному простирадлі самим нахабним чином з'явилися таргани. Ось вона і стала пред'являти цілком справедливі претензії на адресу медперсоналу — зовсім, мовляв, мишей ловите.
У відділенні по дорозі в палату медсестра заново розповіла, як усе відбувалося, і додала:
— А зараз їй краще. Ось, подивіться.
На лікарняному ліжку сиділа абсолютно щаслива бабуся. Захопленим поглядом вона окидывала своє ложе і, буквально випромінюючи радість, ніжно гладила долонею простирадло. Медсестра пояснила упівголоса:
— Я підійшла, струснула простирадло і сказала, що тарганів більше немає, зате он скільки квітів на прохання завідувача їй насипали! З тих пір і насолоджується. Може, не призначати їй нічого — добре ж людині...»
М. Малявін «Записки психіатра, або Всім галоперидолу за рахунок закладу»
