Порція відмінного одеського гумору

Багато людей володіють хорошим почуттям гумору, але самі оригінальні жарти можна почути тільки від кмітливих одеситів.

Social.org.ua знайшов ще декілька дивних висловлювань від тих, кому палець в рот не клади.

  • — Монечка, дорогий, скажи, а ти пам'ятаєш, коли ти вирішив на мені одружитися?
    — Звичайно, пам'ятаю! Коли дізнався, що ти продала подарований мною букет, я відразу зрозумів: ти саме та жінка, яка потрібна мені!
  • — Соломон Маркович, шо таке зрілий вік?
    — Це період між кінцем ілюзій молодості і початком галюцинацій старості.
  • — Абрам, чому ви не купите автомобіль?
    — А навіщо? Коли мені добре, мене возить поліція, а коли погано — швидка допомога.
  • Роза Марківна стояла перед входом до супермаркету і тихо шепотіла: «Господи, допоможи мені купити тільки те, навіщо прийшла...»

  • — Беня, я гарантую вам, шо через п'ять років ми будемо жити краще, ніж у Європі!
    — А шо у них трапиться?
  • — Отже, Сара, ваша дієта: одне яблуко, одне яйце і сир.
    — Ясно, доктор, це до або після їжі?
  • — Сара, ми з тобою одружені перший день, а вже сваримося...
    — Таки я два роки чекала цього дня!
  • «Береженого Бог береже», — подумав Мойша, коли у нього закінчилися чорнило в ручці під час реєстрації в рагсі.
  • — Сарочка, шо ви мене за дурня маєте?!
    — Так я до вашого царя і не доторкалася!
  • — Мама, не то шобы я не радий вас бачити, просто таки не встигаю за вами скучити...

  • — Моя Люся вічно ниє: «Міні нічого носити, міні нічого вдягти!»
    — Ой, Фіма, я тебе благаю! Дай їй мішок картоплі, і нехай собі носить!
  • — Самуїл Маркович, ви сильний, ви впораєтеся!
    — Якове, я розумний: я таки навіть не візьмуся!
  • Одеса, ринок:
    — Мадам, скільки коштує ваша курка?
    — 40 гривень.
    — А так, шоб я не думав за вас погано?
  • — Циля, в тебе хоч крапля совісті є?
    — Тобі шо, таки накапати?
  • Скажіть, і шо я таки буду мати за свою безкорисливість?
  • — Здрастуйте, Семен Абрамович! Як життя?
    — На життя, звичайно, не вистачає, але, слава богу, похорон нам теж не по кишені...

  • — Фирочка, і де ви були? Шо-то давненько вас не бачила!
    — Та по роботі в Італію їздила.
    — З вами хоч не зустрічайся: вічно зіпсуєте настрій!
  • — Ой, Рабинович, заходьте ще! Без вас потім так добре!