
Порція відмінного одеського гумору
Багато людей володіють хорошим почуттям гумору, але самі оригінальні жарти можна почути тільки від кмітливих одеситів.
Social.org.ua знайшов ще декілька дивних висловлювань від тих, кому палець в рот не клади.
- — Монечка, дорогий, скажи, а ти пам'ятаєш, коли ти вирішив на мені одружитися?
— Звичайно, пам'ятаю! Коли дізнався, що ти продала подарований мною букет, я відразу зрозумів: ти саме та жінка, яка потрібна мені! - — Соломон Маркович, шо таке зрілий вік?
— Це період між кінцем ілюзій молодості і початком галюцинацій старості. - — Абрам, чому ви не купите автомобіль?
— А навіщо? Коли мені добре, мене возить поліція, а коли погано — швидка допомога. - Роза Марківна стояла перед входом до супермаркету і тихо шепотіла: «Господи, допоможи мені купити тільки те, навіщо прийшла...»
- — Беня, я гарантую вам, шо через п'ять років ми будемо жити краще, ніж у Європі!
— А шо у них трапиться? - — Отже, Сара, ваша дієта: одне яблуко, одне яйце і сир.
— Ясно, доктор, це до або після їжі? - — Сара, ми з тобою одружені перший день, а вже сваримося...
— Таки я два роки чекала цього дня! - «Береженого Бог береже», — подумав Мойша, коли у нього закінчилися чорнило в ручці під час реєстрації в рагсі.
- — Сарочка, шо ви мене за дурня маєте?!
— Так я до вашого царя і не доторкалася! - — Мама, не то шобы я не радий вас бачити, просто таки не встигаю за вами скучити...
- — Моя Люся вічно ниє: «Міні нічого носити, міні нічого вдягти!»
— Ой, Фіма, я тебе благаю! Дай їй мішок картоплі, і нехай собі носить! - — Самуїл Маркович, ви сильний, ви впораєтеся!
— Якове, я розумний: я таки навіть не візьмуся! - Одеса, ринок:
— Мадам, скільки коштує ваша курка?
— 40 гривень.
— А так, шоб я не думав за вас погано? - — Циля, в тебе хоч крапля совісті є?
— Тобі шо, таки накапати?
- — Скажіть, і шо я таки буду мати за свою безкорисливість?
- — Здрастуйте, Семен Абрамович! Як життя?
— На життя, звичайно, не вистачає, але, слава богу, похорон нам теж не по кишені...
- — Фирочка, і де ви були? Шо-то давненько вас не бачила!
— Та по роботі в Італію їздила.
— З вами хоч не зустрічайся: вічно зіпсуєте настрій! - — Ой, Рабинович, заходьте ще! Без вас потім так добре!








