Кажуть, що скільки людей — стільки й думок. Насправді ж все трохи інакше, і багато наші дії та думки досить схожі. Психологи знають, що причина в нашому власному свідомості, яке диктує ту чи іншу поведінку.

Social.org.ua розповість вам про декілька психологічних ефектах, які змушують нас робити ті або інші вчинки.

«Світ розділений на хороше і погане»

«Все в світі ділиться тільки на чорне і біле, ніяких напівтонів на існує, і день від дня все стає тільки гірше». Якщо така думка відвідує вас все частіше, значить, ви стали заручником чорно-білого мислення.

Ми починаємо оцінювати ситуації або чиїсь вчинки тільки з допомогою двох категорій: хороше і погане. Наприклад, студент, чия курсова робота була «загорнута» викладачем, починає вважати його людиною, негативно налаштованим до нього самого. При цьому студент не приймає до уваги позитивну оцінку його попередніх робіт і переносить ставлення викладача до «знехтуваного» курсової на ставлення до себе.

«Скажи мені, хто ти за фахом, і я скажу, який ти»

Часто ми переносимо знання про представників тієї чи іншої професії на ставлення до конкретної людини.

Наприклад, нам представляють лікаря з Англії. В нашій голові є два стереотипу: всі англійці люблять чай, а у всіх лікарів у світі огидний почерк. Отже, перед нами любитель чаю, якого навряд чи варто просити записувати важливу інформацію. Ефект посилюється, якщо раніше нам доводилося зустрічати англійців, п'ють одну чашку чаю за одною, або лікарів з нерозбірливим почерком.

«Я можу змінити хід подій»

У 1975 році американський психолог Еллен Лагнер провела експеримент. Двом групам людей видали лотерейні квитки. У членів першої групи була можливість самим вибрати квиток з декількох запропонованих, а тим, хто перебував у другий, їх видали. Через 2 дні всім випробовуваним було запропоновано обміняти квитки на ті, у яких ймовірність виграшу вище, ніж у раніше виданих. Виявилося, що члени першої групи набагато рідше погоджувалися на обмін, ніби їх особистий вибір мав вплив на виграш або програш в лотерею.

Цей ефект отримав назву ілюзії контролю. Нам здається, що особиста залученість в те або інша подія істотно впливає на його позитивний результат. Здавалося б, ефект досить нешкідливий, проте в руках умілого маніпулятора він дає можливість управляти людьми, домагаючись особистих цілей.

«Він бачить мене наскрізь»

Ми думаємо, що наша здатність розуміти інших, а інших розуміти нас набагато краще, ніж є насправді.

Наприклад, якщо ми говоримо неправду і у нас червоніють кінчики вух, ми припускаємо, що співрозмовник це неодмінно помітить і зловить нас на брехні. Однак навіть якщо якимось дивом візаві зауважує зміна кольору вух, це зовсім не означає, що він розцінить це як ознака обману з нашого боку.

«Гороскопи досить точно описують мій характер»

Часто, читаючи гороскоп нашого знаку зодіаку, ми знаходимо в ньому точний опис себе. Насправді ж всі характеристики, дані в гороскопі, в рівній підходять всім і не підходять нікому з однієї простої причини: у них немає нічого конкретного. Цей цікавий ефект носить ім'я американського шоумена Барнума, який прославився своїми психологічними маніпуляціями.

«Мені терміново потрібні ці речі»

Мало хто з нас може встояти перед знижкою до 80 % на будь-який товар, особливо якщо це пропозиція обмежена короткими часовими рамками. Прагнучи швидше отримати річ з неймовірною знижкою, ми не залишаємо собі часу на роздуми, а прагнемо до продавця і тут же купуємо. І лише потім, коли товар вже доставлено на будинок або на виході з торгового центру, ми не можемо зрозуміти, з якою метою його придбали.

Цей ефект, про який добре знають маркетологи, іменується принципом дефіциту. Згідно з цим принципом, описаним психологом Робертом Чардини, обмежена пропозиція робить товар більш привабливим. Тобто чим складніше отримати ту чи іншу річ, тим більше цінної і необхідної нам здається.

«Мої пояснення ніхто не розуміє»

Нам складно зрозуміти і прийняти, що хтось може не знати очевидних для нас самих речей.

На підтвердження цього було проведено експеримент. Першій групі було дано завдання відтворити з допомогою стуку 120 дуже відомих мелодій, а другий — вгадати їх. Перед тим як приступити до експерименту, у виконавців запитали, скільком слухачам вдасться дізнатися мелодію. Практично всі припустили відповіді на рівні 50 %; на ділі ж вгадати композицію вдалося тільки кожному 40-го слухача, тобто 2,5 %.

«Мені це нічого не коштуватиме»

Один із найцікавіших феноменів, часто використовується досвідченими продавцями, носить назву «нога в дверях». Суть його полягає в тому, що людина, який погодився виконати невелику прохання, згодом погоджується виконувати все більш і більш обтяжливі вимоги. Так, наприклад, якщо колега по роботі одного разу попросив оформити за нього який-небудь документ, і ми погодилися, швидше за все, нам доведеться виконувати подібні прохання все частіше і частіше.

Пояснити це досить просто: людина, який погодився на невеликі і начебто нічого не значущі поступки, починає відчувати себе соціально значущим і потрібне, що позитивно впливає на його самооцінку. Прагнучи зберегти це відчуття, ми погоджуємося виконувати все більш «вагомі» прохання.

Ілюстратор Marat Nugumanov спеціально для Social.org.ua