11 історій, які наочно ілюструють приказку «Не було б щастя, та нещастя допомогло»

Іноді в житті трапляються такі провали, після яких не знаєш, плакати чи сміятися. Таке відчуття, що доля та ще шутница. Ну а як тоді пояснити всі ті ситуації, що трапилися з героями нашої збірки?

Social.org.ua зібрав історії користувачів «Подслушано», де повне фіаско обернулося чи не удачею.

  • Наш сусід — нудист. І так вийшло, що його балкон знаходиться прямо під нашим. Так що, коли виходиш на балкон, бачиш, як голий сусід сидить на своєму балконі і п'є каву. Нещодавно до мене в гості зайшла подруга. Вирішила показати їй гарний вид з балкону. Виходимо, і тут сусід знизу привітно махає газетою, оголивши перед нами всі свої принади. Я спокійно вітаюся у відповідь. Тут подруга видає: «Так, вигляд у вас і справді незвичайний! Прям кожну дрібницю видно!» Тепер сусід носить плавки. Напевно, образився.
  • Втратила мобільний телефон. Коштував пристойно, було прикро, але все ж не привід сильно засмучуватися. Гуляю по вулиці, бачу на порожній крамниці свій телефон, але розряджений, дуже здивувалася. Прийшла додому, включила — все нормально, додатки розставлені у тому ж порядку, але... вони всі іншої людини, з фото — хлопця років двадцяти п'яти. Подзвонила з його телефону на свій, виявилося, він так само побачив свій телефон в парку, до цього посіявши свій. Так і познайомилися, тепер хороші друзі.
  • Йшла я з магаза і побачила, як об'ємна тітка в халаті вигулює біля під'їзду чихуахуа в офигенном фіолетовому комбезе з купою страз на спині. Поки я сумувала про те, що навіть собаки одягаються краще, ніж я, підлетіла велика ворона, вхопив собаку за комбез і невисоко, але без напрягу потягла її в невідомому напрямку. Я так і застигла зі своїм пакетом і очманілим ликом. Тітка з криками: «Зося! Зосенька!» — бігла за крадійкою, пуляя в неї знятими на ходу тапочками. Врятувала-таки...
  • Працювала у одного оператора з «великої трійки» в салоні. Часто приходили конфліктні клієнти, у яких то телефон зламався, то гроші списали. Завжди намагалася допомогти всім і заспокоїти, але, ясна річ, сама сильно нервувала. І ось прийшов черговий конфліктний клієнт — жінка трохи за 40, з порога почала на всіх кричати, потім на мене глянула, взяла за руку і каже: «Мила, не хвилюйтеся ви так, а то надовго вас не вистачить», — і продовжила на всіх кричати.
  • Завжди, на протязі всього життя, моє прізвище перекручували усіма можливими способами. Я до цього звик і перестав звертати на це увагу. Але самий топовий випадок стався днями на пошті. Посилці залишалося лежати 3 дні, а сповіщення все немає. Прийшов до них, знайшли посилку, заповнюю повідомлення, а співробітник пошти і каже: «Ми одержувачів завжди за прізвищем шукаємо, і вам би сповіщення ну ніяк не прийшло, ви ж знаєте, як китайці викривляються в написанні, ось дивіться!» Читаю, а там все вірно...
  • Моя подруга — володар досить довгого носа. На операцію не вирішувалася, сама завжди з гумором ставилася до нього. Але ми просто плакали зі сміху, коли вона розповіла, що в Болгарії їй ліфт вдарила дверима по носі! По носі, блін, ліфт! Ніс зламаний, вона зробила операцію, зменшивши заодно його. І зникла родзинка в зовнішності, причому вона й сама жалкує, каже, що хоч нарощувати. Ну хоч почуття гумору нікуди не пропало.
  • Я, надихнувшись твором «Тимур і його команда», будучи в гостях у бабусі в Грузії, організувала і згуртувала своїх двоюрідних братів і сестер, переконавши їх творити добрі справи. Ми працювали в полі, прибирали в хаті, мили наших корів і свиней, які просто сяяли на сонці. Але всьому прийшов кінець, коли ми з добрих спонукань побризкали корівник дихлофосом від клопів. Дід вчасно відчув запах, і йому довелося ставити новий корівник. Крім наших дуп, ніхто не постраждав.
  • З дитинства не покидало відчуття, що живу не в своїй квартирі. Питала у батьків, але вони жартували. Нещодавно з'ясувалося, що, поки я гостювала у бабусі (приблизно в 4 роки), ми і правда переїхали в квартиру в тому ж будинку і батьки зробили максимально схожий ремонт, а про якісь нові речі і ще одну кімнату (!) говорили, що я просто забула! Травму вони не хотіли завдати дитині, блін! А те, що я 20 років вважала себе божевільною, — це не, не травма.
  • Шукала новий тональний крем, продавець вирішила мені допомогти з вибором і почала витісняти мені різні зразки на руку. Раптом з одним з тюбиків пішло не так, і мені потужним струменем прямо на білу штанину вилетів яскраво-оранжевий крем. Звичайно ж, серветками це пляма було вже не відтерти, занадто рідкий був крем. В якості вибачення продавець дала мені повний пакет різних пробників. Штани так і не відіпрала до кінця, але зате косметику можна тепер довго не купувати.
  • Була знайома, дратувала мене моторошно. Зухвала й самовпевнена, але навіть п'янюча була шикарною. Поки не напилися удвох... Я зрозуміла, що заздрю. Заздрю її впевненості і манерою вести себе відкрито, не боячись чужих думок. Це я їй і сказала, а вона мені: «Ти спокійний, як скеля, гарна дружина і мама, а я гарний бур'ян...» Ця розмова змінив нас обох, тепер у мене є краща подруга. Вона стала спокійніша, а я впевненіше — ми доповнюємо один одного.
  • В позаминулий Новий рік загадала бажання: почати нове життя. На початку січня мене збила машина. Травма голови, операції, реанімації, відновлення. Результат: часткова амнезія і провали в пам'яті. Заново знайомилася зі своєю сім'єю, батьками, хлопця свого не визнавала, розлучилися. Змінилися смаки, уподобання, хоббі. Як наслідок, навчання на кондитера, нова робота, переїзд. Зараз я вагітна від колишнього шефа, якого раніше ненавиділа.

Дорогі читачі, ви цікаві — розкажіть нам про себе! Може, ви були волонтером в будинку престарілих, жили в Бангладеш, працювали в мішленівскому ресторані Парижа або просто хотіли б розповісти всьому світові, чому так важливо зустрічати близьких в аеропорту — напишіть про це на [email protected] з позначкою «Моя історія».

Фото на превью ideer