Історія

Вивчення матеріалів розвитку системи соціального страхування в Україні свідчить, що першим законом, який поклав початок формуванню елементів соціального страхування на території нинішньої України був Закон Російської Думи від 2 червня 1903 року “Про винагороду потерпілих внаслідок нещасних випадків робітників та службовців, а рівно членів їх сімейств на підприємствах фабрично-заводської, гірничої і гірничнозаводської промисловості”. Цей Закон поширювався на робітників та службовців приватних підприємств.

Основні закони про державне обов’язкове страхування були прийняті Думою 23 червня 1912 року.

Підгрунтям цих законів були основні страхові принципи німецьких законів 1883 – 1889 років, які передбачали страхове забезпечення на випадок захворювання, трудового каліцтва, допомогу на випадок вагітності, пологів і на поховання.

Починаючи з 1917 року, коли почала формуватись державна форма власності, держава, як загальний підприємець і страховик (гарант), а також основний виробник та головний споживач не була зацікавлена у системі страхування, тому вона створила систему соціального забезпечення (безкоштовного медичного та пенсійного).

Перехід України у 90-х роках минулого століття до ринкових відносин при одночасному функціонуванні застарілої системи соціального забезпечення, коли власник підприємства повинен був відшкодувати шкоду нанесену здоров’ю працівника під час виконання ним професійних обов’язків, а також закриття великої кількості підприємств призвели до зростання заборгованності перед потерпілими на виробництві, безробітними, пенсіонерами.

Перед новою незалежною державою Україна постало нелегке завдання, здійснити реформування системи соціального забезпечення, замінивши її на систему соціального страхування.

Державним комітетом з нагляду за охороною праці України в межах програми „Трансформ” за допомогою Міністерства праці та соціального захисту Федеративної Республіки Німеччина було опрацьовано проект Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.” (далі – базовий Закон), який був прийнятий Верховною Радою України у 1999 році і набрав чинності з 01.04.2001 року.

Протягом 2000 року було створено Правління Фонду та його виконавчу дирекцію і обраховані розміри страхових тарифів.

Для надання допомоги працівникам виконавчої дирекції Фонду в організації їх роботи в межах Проекту ТАСІS EDUR 9801 “Сприяння у забезпеченні охорони праці (з метою підвищення рівня продуктивності)” було організовано та проведено навчання працівників виконавчої дирекції Фонду, надано допомогу у створенні її структури та опрацьовано ряд методичних документів для страхових експертів з охорони праці.

Правлінням і виконавчою дирекцією Фонду проведена велика і кропітка робота по створенню в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі 27 управліннь та 425 районних та міських відділень виконавчої дирекції, їх матеріально-технічному, кадровому, нормативно-правовому та іншому забезпеченню.

Система загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка створена в Україні, базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964 р.) та рекомендаціях Міжнародної організації праці № 67 (1944 р.)

Базовий Закон визначив три головних завдання Фонду:

  • проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням.
  • відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань.
  • відшкодування матеріальної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Управління Фондом було запроваджено на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців (принцип трипартизму) по 15 членів правління від кожної сторони. В результаті забезпечено баланс інтересів кожної із сторін соціального партнерства, що створило умови для розвитку суспільних відносин у зазначеній сфері діяльності.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є єдиним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, що не передбачає сплати страхових внесків найманими працівниками. Кошти Фонду формуються виключно за рахунок страхових внесків роботодавців.

За період, що минув з початку діяльності Фонду:

наглядову Раду Фонду очолювали:

02.2001р.- 03.2003 р. - Мойсюк Василь Сильвестрович

03.2003р.- 12.2003 р. - Мірошніченко Олексій Валентинович

12.2003р. – 04.2004 р. - Кінах Анатолій Кирилович

04.2004 р. – 07.2005 р. - Тьоткін Володимир Іванович

07.2005 р. - 12.2006 р. - Розенко Павло Валерійович

12.2006 р. - 07.2008 р. - Іванова Наталія Миколаївна

07.2008 р. - 02.2009 р. - Герасимчук Дмитро Андрійович

02.2009 р. - 08.2010 р. - Барабаш Володимир Васильович

З лютого 2012 року наглядову раду Фонду очолює Мойсюк Василь Сильвестрович 

правління Фонду очолювали:

04.2000 р.- 09.2000 р. - Кравчук Ігор Іванович

09.2000 р. – 07.2002 р. - Сторчак Сергій Олександрович

07.2002 р.- 07.2004 р. - Ольховець Григорій Андрійович

07.2004 р.- 10.2006 р. - Степанкова Тетяна Михайлівна

10.2006 р. - 02.2008 р. - Галиць Георгій Костянтинович

02.2008 р. - 11.2008 р. - Іванкевич Віктор Вікторович

11.2008 р. - 11.2010 р. - Ольховець Григорій Андрійович

11.2010 р. - 06.2014 р. - Райков Борис Сергійович 

З червня 2014 року правління Фонду очолює Іванкевич Віктор Вікторович 

виконавчу дирекцію очолювали:

04.2000 р. - 06.2003 р. - Піддубний Василь Васильович

06.2003 р. - 10.2003 р. - Сітало Олександр Тимофійович (тимчасово виконував обов’язки директора)

10.2003 р. - 06.2005 р. - Крот Віктор Іванович

07.2005 р. - 10.2006 р. - Новіцький Леонід Панасович

10.2006 р. - 03.2008 р. - Мельников Юрій Євгенович

03.2008 р. - 04.2010 р. - Богданов Станіслав Геннадійович

04.2010 р. - 03.2012 р. - Мельников Юрій Євгенович

З квітня 2012 року виконавчу дирекцію Фонду очолює Акопян Валерій Григорович



Інтернет-лінія "Запобігання проявам корупції"